Світ після пандемії (дискусія триває)

До і після!

Це різні іпостасі, але є в них є і щось спільне…

Це ми з вамIMG_6882  и, якщо пощастить…

Хотілося б ніжності й турботи, але від кого ми такого ставлення чекаємо? Від медиків? Вони самі потребують захисту, бо ж вони — лише люди.

Від політиків? Як говорила одна моя одеська родичка: «Не смішіть мене». Ви знаєте, ми самі маємо подумати про себе.

А оскільки «про себе» — це в період смертельно небезпечної епідемії означає «про все людство», то й подумати варто про все. Рідкісний випадок, коли в нас і спільний ворог, і це не ми самі.IMG_6881

Раніше я думав, що в людства існує досить потужна система охорони здоров’я, медична наука, система управління в цьому питанні, як на національному рівні, так в глобальному масштабі у вигляді ВООЗ. Зараз я так не вважаю.

Епідемія поширюється з грудня 2019 року, вже минуло 5 місяців. А що нам за цей час порекомендували усі ці «органи»: захисні маски, соціальну дистанцію і… мити руки. І чесно пишуть — специфічних ліків немає, щеплень немає, лікуйте, як вийде, тобто симптоматично. А головне — карантин. Хто не в курсі, слово карантин походить від італійського «куарента», що означає сорок. Про те, що якщо витримаєш сорок днів, то всі, кому судилося, помруть, а кому не судилося, виживуть і перестануть бути загрозою , знали ще наші далекі предки. Горезвісний карантин зруйнував економіку, залишив мільярди людей без роботи, але епідемії не зупинено. Нині всі з трепетом чекають другої хвилі. Чому ж усе так кепсько? Ми що — не знали? Так, чому ж, давно передбачали. Зазирніть до будь-якої фільмотеки, кожний другий фільм про майбутню епідемію.

То що, таки здогадувалися?

Чому ж не робили нічого або робили занадто мало? А нам власні чвари ближче, ніж здоров’я усього людства. Погано це може закінчитися. Відчуваю я, що така відповідь природи може бути далеко не останньою.

Усі ми знаємо, що наша політична система, принаймні та її частина, що називає себе демократичною, створила три гілки влади: законодавчу, виконавчу й судову, формально незалежні одна від одної. Проте, чим більше влада авторитарна, тим вона більше залежна від цієї самої влади.

Думаю, нам потрібно остаточно розпрощатися з ілюзіями з приводу їх можливостей і захиститися від цієї та майбутніх епідемій. Потрібно створити реальну 4-у владу — Глобальна охорона здоров’я — й ​​забезпечити її повну незалежність від політиків.

Політики — вони також люди, і навіть хворіють іноді, не тільки для підвищIMG_6875ення власного іміджу. ВООЗ для цього не годиться, вона навіть правильної статистики уявити не може. Крім того, має високу залежність, несамостійна, перетворилася на бюрократичну структуру. Роль її у відсічі вірусу COVID -19 абсолютно не відповідає витратам на утримання. Думаю, потрібно запитати всіх і кожного. Ми все створюємо наш світ і маємо право на життя. Ми не тільки кожен окремо, ми не тільки країни, нації, міста й села. Ми люди, людство. У нас має бути колективний інстинкт самозбереження, інакше зникнемо, як зникали до нас багато видів.

Ми думали, що найважливіші проблеми — це забруднення й потепління, але проблем виявилося набагато більше. Нікого не потрібно буде заганяти силоміць до цієї організації або асоціації, або вже як її назвуть у майбутньому, — усе суто добровільно, але в майбутньому, можливо, тих інших (хто не захоче), й фізично не буде. Це всі мають усвідомити абсолютно чітко. Якщо ми почнемо відраховувати на майбутнє життя хоча б стільки, скільки відраховували на майбутню смерть (військові витрати), то й проживемо довше, й будемо багатшими, вже повірте мені…

А ви як думаєте?

 Борис Фінкельштейн  (Borys Fynkelshteyn)

Барселона, 27.05.2020

Дмитро Дроздовський - головний редактор журналу «Всесвіт», науковий співробітник відділу західних і слов'янських літератур Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, заслужений працівник культури України. У журналі «Всесвіт» з 2006 року.

Напишіть відгук