Махтумкулі. ТУРКМЕНСЬКА ДОЛЯ

ПОЕТИЧНИЙ ЗАПОВІТ ТУРКМЕНСЬКОГО ГЕНІЯ  

Від перекладача

Великий туркменський поет і мислитель ХVІІІ століття Махтумкулі в історії свого народу відіграв таку ж роль, як у нас — великий Тарас Шевченко: він став основоположником нової туркменсь­кої літератури, її великим будівничим та пророком. Подібно до того, як Шевченків “Заповіт” перекладено 147 мовами народів світу, — багатьма мовами перекладено й вірш Махтумкулі “Туркменська доля”.

На початку 1980-х років в Ашгабаті готувалася книжка — ви­дання “Туркменської долі” різними мовами. Туркменський Держкомвидав звернувся до аналогічного нашого комітету з проханням зробити український переклад цього вірша; був надісланий і кваліфікований підрядник. Здійснення цієї справи було доручене видавництву “Дні­про”. Редакція поезії видавництва замовила переклад мені, і я пе­реклав (у березні 1982 р.) “Туркменську долю”, дотримуючись вір­шованого розміру та схеми римування першотвору. Переклад було на­діслано туркменським видавцям, книжка, наскільки я знаю, вийшла в світ, але побачити її мені не пощастило. В Україні мій переклад “Туркменської долі” не друкувався, отже, я й пропоную його чита­чам “Всесвіту”.

Згаданий у вірші Бахра-Хазáр — це Каспій, Каспійське (Хазарське) море; Джейхýн “бурхлива”, постійний епітет річки Амудар’ї; Гер-оглè — герой однойменного епосу, відомого в туркменсь­кій, а також в узбецькій, казахській, таджицькій та інших версіях.

———

© Михайло Москаленко, 2006, переклад.

МАХТУМКУЛІ 

ТУРКМЕНСЬКА ДОЛЯ

 
Джейхýн Бахра-Хазáр: між двох оцих границь
Пустельна просторінь жарких вітрів туркменських!
Рожевий цвіт троянд, огонь моїх зіниць,
Гірська вода річок і ручаїв туркменських!
 
Закон туркмена — честь, і правда тут свята;
Баский його румак на волі вироста;
Стобарвно веснами пустеля розцвіта,
Буяє дивоцвіт серед степів туркменських!
 
Красуня з’явиться в одінні осяйнім —
Духмяним запахом повіє медяним;
Найбільші мудреці владарять краєм цим,
Зведе нові міста хист трударів туркменських!
 
Туркмен — син воїна, і сам одважний він,
Він з роду Гер-оглè, не жде на нього згин,
Не схоплять вороги його серед рівнин,
Бо мужність лев’яча — в єстві синів туркменських!
 
Каміння плавиться, коли проходить рать,
Серця єднаються і душі променять,
А як збирається народ бенкетувать —
Злинає вище дух од стрімчаків туркменських!
 
Сміливцю весело не сходити з сідла!
Він гляне — сиплеться рубінами скала,
Гей річка чистими медами потекла...
Не стримать греблями лавин і злив туркменських!
 
Туркменові клятьба ворожа не страшна,
Ані походів даль, ні битва навісна;
В розлуці з солов’єм не опаде вона —
Троянда запашна із квітників туркменських!
 
Так! Доля — істини самої блиск ясний,
А слава — чесний рід, племен братерський стрій.
Оружно рушити на справедливий бій —
Ось найжаданіший з усіх шляхів туркменських!
 
Туркмена не схитнуть негоди й бурі злі,
Немає перепон для нього на землі;
І вічно житиме — сказав Махтумкулі —
Народна мова, скарб коштовних слів туркменських!

З туркменської (за підрядником) переклав Михайло МОСКАЛЕНКО

{mos_sb_discuss:5}