ВСЕСВІТ
 Український  журнал іноземної літератури
Заснований у січні 1925 р. Миколою Хвильовим, Василем Елланом-Блакитним та Олександром Довженком
Головна сторінка arrow Змісти чисел arrow Олена КУЧЕРЯВА. СИНЯ БОРОДА
08:10 30/08/2014
 
 
Представник "Всесвіту" у Великій Британії - п. Світлана Барнс: Svitlana Barnes, S.Barnes Media Ltd., Cambridge, UK. E-mail: sbarnes@sbarnesmedia.com
«ЛітАкцент» ElVisti Культура і політика Український книжковий портал «Буквоїд» Очима культури Фонд УХП Незалежний культурологічний  часопис  UABooks AhamotReligiousStudies Українське життя в Севастополі «Кульбіт» 
Олена КУЧЕРЯВА. СИНЯ БОРОДА Версія для друку

Олена КУЧЕРЯВА

СИНЯ БОРОДА

Хто йде сюди, покинь усі надії!

Якщо ви вже відчинили двері (відкрили титульну сторінку), шановний читачу, то прошу, заходьте і не лякайтеся, бо ви потрапили до замку Синьої Бороди. Не звертайте уваги на павутиння по кутках, на кажанів, що так і намагаються сісти на вашу високочоло-інтелектуальну голову. Ви в його володіннях, і назад дороги нема. Марно шукаєте вимикача, його тут і не передбачено, пробирайтеся навпомацки...

...Вітаю: ви потрапили до великої вітальні, від якої йде довгий і заплутаний коридор. Йдіть обережно, бо інакше ризикуєте впасти й, скрутивши собі в’язи, ніколи не піднятися, перечепившись через щось непевне. Перед вами— троє великих дубових дверей і одні маленькі осикові. До якої ви увійдете, щоб переночувати, вирішувати вам. Ось чотири ключі. Трьома срібними можете відчинити будь-яку з трьох дубових. Золотий — від осикової, але вам туди не можна, бо інакше пошкодуєт.. Залишаю замок на вас, бо маю їхати. Повернусь за чотири дні. (Відвернувшись, до кажана, пошепки): А ти придивись за ним у час моєї відсутності...

 

КІМНАТА ПЕРША

Чи любите ви казки? Можете не відповідати, бо одну таки доведеться вислухати... Взагалі ж не одну, а дві: одну народну, а другу — її літературну обробку Шарля Перро (1628—1703).

Чому ж саме Синя Борода як уособлення страхітливого монстра? Є підозра, що французи, у яких слово “bleu” в певних випадках надає іменникам відтінок найбільшої інтенсивності чогось і поєднання “la peur bleue” означає найбільший страх, жах, etc, а в steak en bleu” слово синій означає “з кров’ю” (хоча натомість у виразі “la fille fleur bleue” буквально — “дівчинка — синя квітка”; “блакитний” насправді означає інфантильну особу.) А якщо захочеться полаятись у Франції, скажіть “Barbe!” (з певною інтонацією і виразом обличчя), що в українській мові має приблизно такий еквівалент: “біс!”.

——

© Олена Кучерява, 2005.

 

Таким чином, ми бачимо, що в назві “Синя Борода” поєднані суто французькі реалії, що зумовлює регіонально-зональне поширення (територія франкомовних) цього образу.

В усіх нижче аналізованих творах автори прямо вказуватимуть (маркуватимуть) у назві присутність нашого шанованого героя, хоч у різних текстах він відіграватиме, зрозуміло, різні ролі і матиме різні характери — від злодія і маніяка, що краде дівчат і уособлює злий фатум, до доброї та невинної жертви обставин.

Народна казка усіляко підкреслює демонічність свого головного героя: “Цей чоловік був багатий як море, але ніколи не подавав милостині бідним. До церкви він і ногою не ступав”. Він був шести футів на зріст і мав синю бороду до пояса. До того ж були в нього проблеми з королем, до якого дійшли чутки про невідому долю його семи дружин. Одного ранку Синя Борода їхав конем через поле, і, побачивши молоду й гарну дівчину, яка йшла одна, мовчки схопив її. В замку дівчина потоваришувала з прекрасною пастушкою, яку поставили їй прислуговувати і чия сойка вчасно сповістила братів дівчини, врятувавши її від ножів Синьої Бороди. причому молодший брат згодом одружився з цією прекрасною пастушкою, отримавши у спадок замок Синьої Бороди.

Цілком природним є те, що ключик від забороненої кімнати промовляє людським голосом (у казці Перро ми цього не побачимо, зате Анатоль Франс не відкидав цієї можливості: “Тут постає питання, яке неможливо розв’язати не виходячи за вузькі межі історії і не заглиблюючись у неосяжні сфери філософії...1 Всі біографи Синьої Бороди твердили, що ключик був чародійним. Таке свідчення вагоме. Проте цей ключ аж ніяк не єдина річ, створена людськими руками й наділена чудесними властивостями. Старовинні перекази, наприклад, повні згадок про чарівні мечі... Віктор Ґюго в одному зі своїх віршів каже про “яарівні сходи, що під ногами танцюють, скачуть без упину”... Ми не будемо сперечатися з такими живучими і тривалими віруваннями і остережемося вирішувати, чарівний був ключ від малого кабінету чи ні, полишаючи розважливому читачеві самому дошукатись, яка наша думка з цього приводу, бо наша стриманість не є виявом вагання й саме тому гідна похвали”): “Тріть, жінки. Тріть, скільки завгодно. Пляма на мені ніколи не зітреться. А через сім днів повернеться Синя Борода”.

——

1 Тут і далі оповідання А. Франса “Сім дружин Синьої Бороди” цитується в перекладі Тамари Воронович за вид.: Франс А. Твори в п’яти томах. Т. 3. К.: Дніпро, 1977. — С. 431—449.

 

Цікаво також, що на відміну від літературної обробки Перро в народному варіанті дружина Синьої Бороди не молиться перед смертю, та й сам він не закликає до цього. А у Перро він дає дружині на молитву рівно п’ять хвилин, “і жодної секунди більше”. Якщо в народній казці братів виглядає пастушка, то в літературній обробці — сестра дружини Синьої Бороди Анна.

Різною є кількість уже мертвих дружин Синьої Бороди. В народній казці їх сім, а теперішня має стати восьмою. Шарль Перро зазначає, що в потаємній кімнаті було “декілька жінок” (у Франса їх усіх було семеро, у Метерлінка — п’ять).

Отже, бачимо в казці образ такої собі потвори, який тягає в свій замок дівчат і, як Кирпатий Мефістофель, ставить над ними моральні експерименти, а саме випробовує межі жіночої цікавості.

Маршал Франції Жіль де Ре —прототип Синьої Бороди і людожера з літературних казок Шарля Перро (в ті часи французькі письменники не тільки збирали народні казки, а й використовували казковий матеріал в інтересах власної творчості). Герой Перро — звичайний дворянин, який мав одне нещастя: синю бороду, яка надавала йому грізного й страхітливого вигляду.

Казка — твір, який читав майже кожен. Тому було б наївністю вбачати в наступних творах якісь типологічні збіги з народною казкою про Синю Бороду.

 



< Попередн.   Наст. >
 
Top! Top!