Казімеж БУРНАТ
ПОЕЗІЇ
З польської переклав Юрій ЗАВГОРОДНІЙ
Народився 1943 року в Щепановичах над Дунайцем на західних лемківських землях, має вищі освіти з юриспруденції, управління та міжнародної торгівлі, працював у багатьох країнах за межами Польщі. Член літературного уґруповання «Дісонанс», автор поетичних книжок і численних публікацій в антолоґіях та альманахах. 2004 року була надрукована добірка віршів у «Літературній Україні». Поезія Бурната, як зболені зітхання, він короткими рядочками поетичних образів та метафор препарує по-філософському життєві буденні ситуації звичайних людей. Все це він виношує глибоко у собі, намагаючись у повсякденному спілкуванні бути веселим, компанійським співрозмовником — саме таким він мені запам’ятався під час поетичної імпрези у давньому місті Бреславль, він же і Бреслау, і Вроцлав — центр одного із західних воєводств Польщі. Мені було просто відтворювати думки Казімежа українською, можливо, через те, що постійно згадувалася його щира прихильність до України — це було ще за кілька місяців до Майдану.
Юрій Завгороднiй
До людей приїхав
а вони ж як птахи —
відлетіли
намагався безкрилий
є таким із людьми
осінній листок з пересічного дерева
————
© Юрій Завгородній, переклад, 2007.
РОЗСТАВАННЯ
Мла огортає горбовини
на відлеглій галявині
б’є джерело на сполох
від’їжджаю
ілюзії вищипую з пам’яті
* * *
В ясній ночі оселилися тіні —
рух світанок викльовує
* * *
Виїхала
і ступаєш босими по снах
на краєчку пробудження
інший світ
чужий небокрай
* * *
Розшукую наших слів
набряклих в осерді думок
вириваю з пам’яті
німі струпи сенсу
дослуховуюсь
в шкарлупинці життя
що нахилилась до Прірви
доводиш
луна не вертається
* * *
З нещільних суджень вислизують голі слова
* * *
Не наближуйся
має бути дистанція
болю
* * *
Чекаю як в’язень
на просвіток у брамі
порозмовляємо про неї
до того як завтра сховає сьогодні
чується над урвищем
в обіймах павутиння
дай руку
звільни
від запаху Раю
* * *
Ще існую
потерпаючи з тих часів
дістанусь до джерела
я на березі ночі
запалю зірки
коли по мене прийдеш
вже станемо єдиним
подихом
чекання є іспитом
перед творінням на місці
де ми не були ніколи
разом
* * *
Шістдесятий ступень втаємничення
ані злетіти вгору
ані кудись відлетіти
запах землі зголоднілої тисне
останній міст зливається
з ґоризонтом
* * *
Вчора вважав
що стану на завтра щасливим
нині ж відаю
хворим є слово
сенс розпорошено степом
* * *
Слухав биття
ані серця
ані дзвону
щораз тихішe
* * *
Цвинтар — то бібліотека
каталоґ прохань
життя наступного
кожен тягне смерті тягар
я теж
я ваше життя
розпогодиться шумовинням
безлистих верхівок дерев
мовлене
Здоров будь Зимо
Здоров будь
