(21 жовтня 2005 р., Київ, Будинок письменників НСПУ, вул. Банкова, 2.)
Подія: Ювійлейний вечір Українського журналу іноземної літератури "ВСЕСВІТ") з нагоди 80-річчя найстарішого літературного журналу України, та єдиного в країні часопису, спеціально присвяченого іноземній літературі.

З 1925 р. на сторінках журналу надруковано близько 5000 авторів, що представляють 110 літератур світу, в перекладах із 80 іноземних мов.

У жовтні 2005 р. у "Видавничому домі "Всесвіт" вийшов 700-сторінковий бібліографічний покажчик "ВСЕСВІТ" у ХХ ст.: 1925-2000".

Журнал є засновником літературної премії ім. Миколи Лукаша "Ars translacionis" ("Мистецтво перекладу") за кращі переклади, надруковані на сторінках часопису.

Інтернет-партнер журналу "Всесвіт" – агенція  "Електронні Вісті" – www.visti.net

"ВСЕСВІТ" крізь роки

Ідея подібного видання з’явилася у 1919 р. в середовищі урядовців Української Народної Республіки. Ініціаторами видання стали видатні письменники Василь Еллан-Блакитний (перший головний редактор), Микола Хвильовий (заступник гол. редактора) і Олександр Довженко (художній редактор), які в січні 1925 р. видали перше число журналу. В ті роки "ВСЕСВІТ" видавався як тонкий ілюстрований тижневик і двотижневик, друкував художні твори як зарубіжних авторів, так і українських, літературно-мистецькі, наукові, технічні новини з усього світу, подавав розважальні рубрики, тобто був популярним виданням "для всіх". Однак смерть головного редактора наприкінці 1925 р., трагічне самогубство Миколи Хвильового у 1933 р., репресії проти співробіників часопису, загальний наступ антиукраїнської реакції призвів до закриття часопису в листопаді 1934 р. 

Після Другої світової війни і смерті диктатора Йосифа Сталіна  у 1953р., в часи хрущовської "відлиги", що настали після 1956 р., в середовищі українських письменників залунали голоси (Микола Бажан, Олександр Полторацький та ін.) про потребу відновлення журналу. Спираючись на думку класиків української літератури Максима Рильського, Павла Тичини, Миколи Бажана та ін., Спілка письменників України офіційно ініціювала відродження довоєнного видання під назвою "ВСЕСВІТ", але у формі "товстого" літературно-мистецького та громадсько-політичного місячника, повністю присвяченого іноземній літературі, мистецтву, культурі й актуальним суспільно-політичним подіям за кордоном. Тож у  липні 1958 р. вийшов перший (і 355-й, рахуючи з довоєнного періоду) номер відродженого журналу. З того часу він став вікном у світ для багатьох поколінь читачів. Перший головний редактор журналу Олександр Полторацький редагував його до 1971 р. Відтоді "ВСЕСВІТ" набув сучасного вигляду, створив нові рубрики, зосередив навколо себе кращі сили українських перекладачів, серед яких Микола Лукаш, Григорій Кочур, Володимир Митрофанов, Анатоль Перепадя, Віктор Шовкун, Іван Білик, Олександр Терех, Михайло Москаленко та ін.

Від 1971 до 1978 р. журнал очолював видатний поет і громадський діяч Дмитро Павличко, який надав нового імпульсу розвиткові  видання, а з 1978 до 1986 – публіцист і поет Віталій Коротич.

Від 1986 і до цього дня головним редактором журналу є відомий науковець-славіст і професійний перекладач Олег Микитенко, який прийшов у "ВСЕСВІТ" ще 1958 р. Виважена редакційна політика дозволила піднести тираж видання до свого історично піку у 78 тис. 456 примірників у 1990 р., і вже планувався небачений наклад у 100 тис. прим. Однак, катастрофічна економічна криза 1992-1993 р., коли індекс інфляції сягнув 4735% (у 1993 р.), призвела до того, що цілі контингенти читачів втратили можливості передплачувати й купувати часопис. Проте журналістам вдалося утримати видання від краху в  найскладнійший період зміни сіспільних епох, набуття Україною незалежності й економічної кризи початку й середини 90-х рр.

Загальноприйнятою є думка, що журнал "Всесвіт" зініціював створення школи українського художнього перекладу (її класиками сьогодні вважаються  Микола Лукаш і Григорій Кочур), усталивши непорушний від 1958 аж до 90-х р.р. принцип: друкувати оповідання, повісті й романи зарубіжних письменників тільки ті, що не були надруковані російською мовою. Відтоді з тріумфом і широким міжнародним резонансом у "ВСЕСВІТІ" вперше в СРСР виходять одразу три романи Сомерсета Моема, знамениті романи "За ким сумує дзвін" Ернеста Гемінгвея та "Марсіанські хроніки" Рея Бредбері, чудова добірка оповідань закритого тоді Франца Кафки, твори Фолкнера, Белля, Лема та ін. які стали справжнім відкриттям для читачів. Особливий резонанс викликав славнозвісний американський бестселлер "Хрещений батько" Маріо П’юзо, що став першим зразком справжньої західної маскультури, надрукованого в СРСР, і спонукав читати українською мовою людей багатьох національностей.

У 1997 р. на базі журналу було створено Видавничий дім "ВСЕСВІТ", який почав видавати як сам журнал, так і кращі інтелектуальні й художні твори в перекладах винятково українською мовою. Тоді ж при видавництві був створений і Благодійний Фонд Захисту і Розвитку Українського Художнього Перекладу, завданням якого є акумулювання коштів для потреб журналу "ВСЕСВІТ" та однойменного видавництва.

Останніми роками широкого розголосу набули чудові твори світового письменства, надруковані у "ВСЕСВІТІ", що визначають стилі й напрямки світового літературного процесу. Це романи Габріеля Гарсіа Маркеса, Річарда Баха, Клавдії Кардіналь, Ольги Токарчук, Орхана Памука, 53-х нобелівських лауреатів, зокрема Альбера Камю, Ельфріди Єлінек, Джона Максвела Кутзі та багатьох інших.

Гостями редакції журналу були Грем Грін, Артур Хейлі, Ірвінг Стоун, Нортроп Фрай та десятки інших видатних інтелектуалів, про журнал тепло відгукувались президенти, прем’ери та міністри багатьох країн світу.

Проблеми "ВСЕСВІТУ"

Продовжуючи наполегливо працювати для розвитку журналу, Редакція, посилаючись на власний і зарубіжний досвід, рішуче заявляє, що подібне інтелектуальне видання в ринкових умовах не має шансу самостійного виживання, і мусить підтримуватись або державою, або приватними корпораціями, як це робиться в усьому світі. На жаль, попри гучні обіцянки державних чинників, що лунали після оприлюднення Відкритого листа до Президента України Віктора Ющенка, видрукованого в газетах "День" та "Літературна Україна" навесні ц.р. (див. на сайті журналу),  "ВСЕСВІТ" станом на жовтень 2005 р. не отримав жодної підтримки українського офіціозу. Своїм виживанням він завдячує винятково вірним читачам-передплатникам та шляхетним, але нечисленним спонсорам, а також тотальній економії коштів, внаслідок чого журнал видається здвоєними номерами, а середня заробітна плата працівників складає 270 грн. на місяць. Як наслідок - неможливість повноцінного придбання авторських прав на кращі літературні твори, неможливість сплати прийнятних аторських гонорарів, неможливість залучення молодих творчих співробітників, неможливість розширення і підтримки матеріальної бази часопису, відсутність будь-якої реклами, зубожіння працівників журналу – професіоналів найвищого класу. Як глибший наслідок – тотальне розчарування найширшого кола перекладачів-інтелектуалів, науковців, студентів, журналістів, філологів у професійній кар’єрі, в можливості й самій потребі для країни в застосуванні своїх фахових навичок.

Незважаючи на складні обставини, всесвітяни повні творчих планів і не втрачають надії зберегти національне надбання, яким є Український журнал іноземної літератури "ВСЕСВІТ".

З пошаною, Редакція журналу "ВСЕСВІТ"