Росиця ТАШЕВА. ПРО ДИПЛОМАТІВ ТА ЛЮДЕЙ

ПІСЛЯСЛОВО ПЕРЕКЛАДАЧА

Якось мені в руки потрапила книжка, що відразу привернула особливу увагу, — вона була присвячена дипломатам. Гортаючи сторінки видання невідомої мені болгарської авторки, я так захопився, що не міг відірватись, аж поки повністю “проковтнув” оту невелику книжечку.

Давно вже не пригадую, щоб отримував таку велику насолоду — сміявся до сліз. Дружина перелякано дивилась на мене, ніби перевіряючи, чи не стратився її чоловік розуму. Зазирала через плече й просила розповісти — над чим можна несамовито реготати о першій годині ночі.

Прочитавши в силу своєї освіти та професійної діяльности кілька десятків книжок про дипломатію, я вперше натрапив на видання, в якому у дотепній та легкій формі, у найкращих традиціях відомого у всьому світі тонкого габровського гумору, розповідається про діяльність та життя болгарських дипломатів у Парижі. Там кипить самовіддана праця, однак справи чомусь йдуть не так, як треба...

Незабаром я пішов у відпустку, але не знаходив собі місця, аж поки взявся перекладати ту книжечку. Замість того щоб під час довгоочікуваної відпустки відлежуватись на пляжі, я вже з самого ранку псував собі очі за комп’ютером. Аж поки над вечір дружина виштовхувала мене у двір погуляти з дитиною. Однак, повертаючись із прогулянки, я відчував, що всі мої думки тільки про те, як уранці наступного дня знову візьмуся за роботу.

Отак і з’явивсь український переклад книжки “Про дипломатів та людей”. Зображені в ній події та обставини більшою чи меншою мірою характерні для будь-якого посольства будь-якої країни світу.

Для книжки “Про дипломатів та людей” характерні не лише гумор, й гротеск та пародія на живу дійсність. Уважний читач помітить, що в ній порушуються досить серйозні проблеми професіоналізму, патріотизму, чести та порядности... У книзі порушується також проблема влади як такої. Розкриваються деякі характерні риси людей, які приходять до влади, наголошується на ролі особистости в сучасному світі.

Досвід країн Центральної, Південної та Східної Європи переконує в тому, що найбільшим нещастям для України стала відсутність своїх “гавелів”, “гьонців”, “валенс”, “желєвих”. Такі люди є серед нас, але в силу різних причин до реальної влади у нас, на жаль, приходять зовсім інші. Коріння цієї помилки добре відоме — воно в підкоренні у ХХ столітті українського народу комуністичним режимом, у політичних репресіях та голодоморах, під час яких загинули найбільш свідомі, розумні та працьовиті люди. Страшні помилки історії й досі даються взнаки.

Впевнений, що твір “Про дипломатів та людей” стане в пригоді не тільки дипломатам, але всім, хто здатен замислитись над проблемами влади, професіоналізму, чести, порядности, реальної та дієвої політичної реформи, іншими важливими та актуальними питаннями сьогодення...

  

Олексій Зарицький