До виходу Антології української літератури ХІ—ХХ століть

 

Задум про Антологію започатковано у місті Барсе­лоні, політичному і культурному центрі Каталонії, на узбережжі Середземного моря, де каталонці, наші приятелі, зорганізували 21—25 жовтня 1998 року кон­ференцію на тему “Що таке Україна” (“Que es Ucraina?”). У цій конференції брав участь також Іван Драч. Після конференції разом з Іваном Федорови­чем ми провели розмову про українську літературу, і я запропонував своєму співбесідникові робити захо­ди, щоб хтось із сучасних українських письменників отримав Нобелівську премію з літератури, одразу ста­влячи кандидатури Ліни Костенко та Івана Драча. У відповідь була заява: це наша вина, що такої премії серед українців ще не було, бо для отримання Но­белівської премії треба, щоб твори письменника бу­ли перекладені світовими мовами. З того дня мені довелося поцікавитися перекладами французькою мовою з української літератури і впродовж шести років присвятитися цій справі. Ще один момент, який спонукав мене до цього важливого діла. Ідучи щодня з Парижа до Сарселя, осередка НТШ, в дорозі я запізнав професора філософії, якому розказав про Григорія Сковороду, і подарував йому брошуру, яку ми видали французькою мовою про українського філософа. При черговій зустрічі француз сказав, що він хотів би прочитати не те, що пишемо про Сково­роду, а його твори — ще одна спонука до перекладів українських творів французькою мовою.

Спочатку було потрібно дослідити, що дотепер зроблено в ділянці перекладів української літератури французькою мовою. Українська література є ще сьо­годні мало відома у світі, особливо у французькому. На жаль, досі на цьому відтинку було мало що зроблено. В 1921 році Михайло Грушевський підготував Антологію української літератури до середини XIX ст. (Anthologie de la litterature ukrainienne jusqu'au milien du XIX siecle), що охоплювала українську літературу до Шевченка включно, а в Бельгії видавництво “La Nervie” в 1928 році перевидало згадану Анто­логію з деякими доповненнями Антуана Мартеля. За новішого періоду в 1967 році видано літературу українських шістдесятників “Нова літературна хвиля в Ук­раїні” (La Nouvelle vague litteraire en Ukraine). Ці ви­дання є сьогодні бібліографічною рідкістю, і тому ан­тологія української літератури французькою мовою дуже необхідна. Це нам далося відчути, коли профе­сор Лювенського університету в Бельгії, Жан-Клод Поле, готуючи антологію європейських літератур під назвою “Європейська літературна спадщина” (Le Patrimoine litteraire europeen), звернувся до французь­ких україністів, щоб вони подали відповідні ма­теріали про трьох обраних українських письмен­ників: Тараса Шевченка, Лесю Українку й Івана Франка, що мали ввійти до 11 і 12 томів вищезгада­ної Антології, згодом доповнено ще про трьох інших письменників: Василя Стефаника, Миколу Хвильо­вого і Юрія Яновського. Довідки про українських письменників неважко знайти, однак великий брак на переклади їхніх творів французькою мовою. І са­ме тому ця потреба спонукала нас зайнятися підго­товкою антології української літератури французькою мовою.

Дотепер було мало фахових перекладачів ук­раїнських літературних творів французькою мовою. За малими винятками, це були аматори або люди, які не володіли досконало двома мовами. Тому деякі французи перекладали українські твори за посеред­ництвом російської.

Насамперед було потрібно укласти план наміченої Антології, яка мала охоплювати цілість української літератури, від зародження по сучасний період, май­же одне тисячоліття. При виборі авторів і їхніх творів ішлося, щоб включити всіх визначних представників української літератури; однак ми зустрілися з трудністю: перекладачі, які здійснювали свою працю добровільно, мали своїх улюблених письменників, тому зі списку не вибрано певних цінних авторів.

Наша Антологія — за редакцією М. Кадо, А. Жу­ковського, В. Коптілова, Е. Круби, І. Попович — охоплює українську літературу від XI до XX століття включно. Це збірка творів чи уривків з них близько 100 авторів на основі вже існуючих пере­кладів, доповнених новими перекладами, зробле­ними для наміченої Антології. Більше як половина вміщених перекладів є новими, ніде дотепер не друкованими.

В Антології чотири розділи/періоди: Давня літера­тура (XI—XV ст.), Відродження і бароко (XVI — XVIII ст.), національне відродження (XIX ст.) і сучас­ний період (XX ст.). До чотирьох розділів додано ще один розділ, присвячений літературній критиці.

Давня література охоплює період Київської Руси і Галицько-Волинської держави, це переважно літопи­сання і релігійно-церковна тематика. Тут знаходимо зразки з “Повісті временних літ”, Галицько-Волинського літопису, як також найвидатніший твір княжої доби “Слово о полку Ігоревім”, який дослідив і майстерно переклав французький дослідник Ярослав Лебединський. Серед оригінальної літератури подано витяги з творів митрополита Іларіона, Кирила Турівського, житія ченців Києво-Печерської лаври “Києво-Пе­черський патерик”. Цей період української літератури є найкоротшою частиною Антології.

З кінця XVI ст. починається літературний період Відродження і бароко з ренесансними ознаками, але також агіографічними творами. Подано витяги творів представників “полемічної літератури”, створеної у зв'язку з унією, літературну творчість Івана Вишенського, Герасима і Мелетія Смотрицьких, Іпатія Потія, Йосифа Рутського, а також літературну творчість Петра Могили і Паїсія Величковського. У цьому періоді мотором національного життя України була Козаччина, тому у духовно-літературному плані широко заступлені сю­жети історичного порядку. Це насамперед козацькі думи, також літературна творчість Івана Мазепи, ко­зацьке літописання Самійла Величка, твори Митрофана Довгалевського, “Історія русів”. На закінченні цієї літературної доби подано витяги з літературно-філософської творчості Григорія Сковороди. З цим періодом кінчається стара українська література, в якій панувала українізована церковнослов'янська мова.

Третій період так званого “національного відрод­ження”, що охоплює XIX ст., це становлення нової української літератури з користуванням народної розмовної мови, яку започаткував Іван Котляревсь­кий. У цьому періоді в українському письменстві охоплено всі традиційні літературні стилі: класи­цизм, романтизм, реалізм і модернізм; переважали сюжети етнографічні й історичні, головно із життя селян, бо більшість населення України було сільським. Щодо XIX ст., в Антології ширше подано частину чи уривки з творчості визначних ук­раїнських класиків: Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ’яненка, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Марка Вовчка, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського. Центр літературного життя містився на Наддніпрянщині, звідки промінювало і на Західну Україну:  Галичину (Маркіян Шашкевич), на Буковину (Юрій Федькович). Представлено також уривки з творів Петра Гулака-Артемовського, Миколи Кос­томарова, Павла Чубинського, Олександра Кониського, Панаса Мирного, Івана Нечуя-Левицького, Бориса Грінченка. Центральною постаттю української літератури цього періоду, як і всієї літератури, є Тарас Шевченко, тому його по­етична творчість найобширніша. Цей період охоп­лює четвертину обсягу Антології, і більшість перекладів творів є новими.

Понад половину Антології присвячено сучас­ному періодові, XX століттю, на сто авторів у цьому розділі вміщено вибір творів 52 українських пись­менників. Серед них більше місця присвячено В. Стефаникові, В. Винниченкові, П. Тичині, М. Рильському, М. Зерову, М. Хвильовому, Є. Маланюкові, Ю. Яновському, У. Самчукові, О. Довжен­кові, О. Гончареві, Л. Костенко, І. Драчеві, Є. Гуцалу, Е.Андієвській, П. Загребельному. На початку розділу вміщено переклади творів О. Кобилянської, Г. Хоткевича, Б. Лепкого. Олександра Олеся, В. Свідзинського, Б. Антоненка-Давидовича, В. Підмогильного, М. Куліша; згодом неокласиків М. Драй-Хмари, П.Филиповича, Юрія Клена; письменників ра­дянського періоду В. Сосюри, М. Бажана, Т. Осьмачки, А. Малишка, Л. Первомайського, О. Бердника, Г. Тютюнника; серед шістдесятників нової хвилі (крім вже згаданих Л. Костенко, І. Драча, Є. Гупала) М. Вінграновського, В. Симоненка, В. Голобородька, В. Шевчука, В. Стуса; твори письменників, що перебували поза радянщиною або на еміграції: Б.-І. Антонича, Олега Ольжича, О. Теліги, І. Багряного, В. Барки, М. Руденка, а серед сучасних живих ще письменників, крім вищезгаданих, Є. Сверстюка, Р. Іваничука, Ю.Мушкетика, І. Калинця, В. Яворівського, Ю. Андруховича.

Крім попередніх чотирьох періодів української літератури, до Антології додано ще один розділ, при­свячений літературній критиці, з метою, щоб фран­цузький читач мав можливість довідатися про досліди, аналізи, теорію та історію української літе­ратури. Коротко подано розвідки М. Драгоманова, М. Грушевського, С. Єфремова, М. Зерова, О. Білецького, Ю. Шереха (Шевельова), І. Кошелівця, І. Дзюби, І. Світличного, Є. Сверстюка, Е. Райса і М. Жулинського.

В цій Антології переважає поезія, за нею йде проза, тоді як драма слабо представлена. Вибір зале­жав від наявності перекладів. Редакція старалася по­дати якнайновіший загальний перегляд української літератури, але не вдалося включити деяких цінних авторів, серед яких Теофана Прокоповича, Євгена Гребінку, Леоніда Глібова, Анатолія Свидницького, Михайла Старицького, Степана Васильченка, Гри­горія Косинку, Олексу Влизька, Юрія Смолича, Ми­хайла Стельмаха, Остапа Вишню, Ігора Качуровського і багато інших. Цей недолік можна буде виправи­ти при черговій редакції Антології, а також подати більш селективний вибір текстів.

При авторах додано малий чорно-білий фотопортрет.

Цю Антологію підготувало Наукове товариство ім. Шевченка у Франції, а саме: концепцію подав Аркадій Жуковський, Мішель Кадо і Еміль Круба переглянули переклади, а бібліографічні нотатки кожно­го автора підготував у більшості Віктор Коптілов, а також А. Жуковський і Е. Круба. Наприкінці книги подано короткі дані про перекладачів творів, вміще­них в Антології, підготовлених А.Жуковським. Технічна редакція усього твору належить Ірині Попо­вич.

Редакція Антології дякує усім установам та особам, які посприяли реалізації цього твору, насамперед щедрим спонсорам, список яких подано наприкінці книги. Наша щира вдячність Видавництву ім. Олени Теліги в Києві, яке фахово, дешево і в короткий час видало цю Антологію.

 

Сарсель, Франція