Слово і Час. — 2010. — № 3.

Номер відкривається рубрикою  «Питання шевченкознавства».  Василь Бородін досліджує динаміку творчого процесу поета. Олександр Боронь аналізує поетику повісті «Музыкант». Оксана Яковина порівнює  образ Богородиці в церковній традиції і в поемі «Марія».  Григорій Штонь  висвітлює проблему злитності духовного перебігу мистецького процесу й таких компонентів художньої форми, як ритміка, інтонаційна й ладова  структурованість поетичного твору.  

  Рубрика  «Дати» присвячена 80-літтю Ліни Костенко.  Людмила Тарнашинська розглядає онтологічні закономірності функціонування в поетиці Ліни Костенко філософських концептів «пам’ять» і «забуття». Володимир Панченко розповідає про появу збірки Ліни Костенко «Поезії»  у видавництві «Смолоскип» (1969).

У рубриці «Час теперішній» Олексій Севрук інтерпретує  урбаністичний простір у романах Юрія Андруховича. Віра Лендєлова приділяє увагу феноменам мови і простору в есе Тараса Прохаська «НепрÓсті». 

У рубриці «Написане лишається» публікуються листи Івана Світличного до рідних та друзів зі вступним словом і коментарями   Наталії Загоруйко й  епістолярний діалог Володимира Винниченка з Розалією Ліфшиць (1916) із коментарями Надії Миронець.

Наталя Шумило рецензує збірку статей Т. Мейзерської «Re-presense: відлуння Сходу в українській літературі ХІХ ст.», Іван Зимомря — книжку Р. Гром’яка «Культура. Політика. Інтелігенція: Публіцистика літературознавця», Людмила Задорожна — монографію О. Камінчук «Художній дискурс української поезії кінця ХІХ — початку ХХ ст.» 

У рубриці «Літопис подій» подано інформацію про 13-й філологічний семінар у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка й опубліковано вступне слово Михайла Наєнка «Що таке історія літератури?». Ірина Терехова розповідає про наукову конференцію «Сецесія в новітній українській літературі: жанрово-стильові  пошуки»,  Іван Пасемко — про  презентацію збірника праць М. Неврлого «Минуле й сучасне» і монографії М. Даніша й М. Неврлого «Іван Франко. Життя  і творчість. 1856–1916» (словацькою мовою) у київському видавництві «Смолоскип»,  Богдан  Мельничук —  про вшанування пам’яті  академіка С. Смаль-Стоцького (1859–1938). 

 

 

Слово і Час. — 2010. — № 4.

 Номер відкривається рубрикою «ХХ століття». Світлана Кочерга досліджує семіотичну партитуру драматичної поеми Лесі Українки «Оргія». Ольга Камінчук аналізує  структурно-семантичну бінарність художнього дискурсу поезії С. Чарнецького. Світлана Лущій  розповідає про письменницю Марію Галич — учасницю літературного об’єднання «Ланка».

У рубриці «Ad fontes!» Ірина Бетко пропонує спробу ритуально-міфологічного аналізу повісті Гоголя «Шинель». Ростислав Чопик  висвітлює зв’язки класичних творів Г. Квітки-Основ’яненка з доробком  І. Котляревського, П. Гулака-Артемовського, М. Гоголя й літературним контекстом доби.

У рубриці «Зарубіжна література» Ганна Токмань аналізує твір Шолом-Алейхема «Місто маленьких людей» із погляду втілення  літературної іронії та в зіставленні з доробком Леся Мартовича, Уляна Гнідець —  ідентичність комунікативного простору в романі Корнелії Функе «Чорнильне серце».

У рубриці «Час теперішній»  Надія Гаврилюк віднаходить  відлуння екзистенціалізму  в поезії Т. Лопушняк. Дмитро Дроздовський визначає провідні семіологічні й семіотичні концепти поезії Любові Голоти та зв’язок її художнього мислення з  географічним  простором.  Оксана Когут висвітлює риси психологізму в  романтизмі постмодерних драмах Т. Мельник і А. Багряної. 

У рубриці «Текстологічний практикум» Валентина Варчук досліджує творчу історію поезії у прозі В. Стефаника «Самому собі».

У рубриці «Літературна критика» Богдан Смоляк розповідає про львівського поета, гумориста, есеїста й народознавця  Богдана Чепурка. Ігор Павлюк розмірковує над поезіями Ігоря Нижника.

  Майя Хмелюк рецензує монографію С. Романова про Юрія Косача, Євген Черноіваненко — монографію Л. Садикової про російське есе ХХ ст.