Дмитро Павличко належить до тих небагатьох українських письменників, хто загалом добре відомий за межами Шевченкової Вітчизни. Щоправда, німецький читач уперше дістав таку широку можливість безпосередньо пізнати його творчість мовою Ґете й Шіллера. Адже у квітні 2010 року дрезденське видавництво «Телем» видрукувало поетову збірку під красномовною назвою «Княгиня Європи»¹. Примітний факт: книжка побачила світ в авторитетній серії «Мала слов’янська бібліотека», яку заснували 1998 року заслужені німецькі славісти Ганс Роте та Лудґер Удолф. Досі опубліковано понад 400 книжкових позицій. Їхня найсуттєвіша ознака полягає у засаді щодо подання пропонованого матеріалу: паралельно друкується текст твору мовою оригіналу та мовою мети. Відрадно, що поміж ними доброго розголосу удостоїлося двомовне видання драми «Кассандра» Лесі Українки. Воно з’явилося у 2007 році завдяки зусиллям визначної представниці української діаспори в Німеччині Ірини Качанюк-Спєх, якій належить перший повний переклад «Енеїди» Івана Котляревського німецькою мовою (Мюнхен, 2003).

І ось — знову новинка: значна обсягом збірка «Княгиня Європи» Дмитра Павличка, що містить сто одинадцять творів. Вони — показові, бо зримо віддзеркалюють характер і ширше — особливості поезії Дмитра Павличка, власне, на рівні репрезентації різних періодів духовних змагань творця пісні «Два кольори». Адже в основу рецензованого видання лягли вірші, опубліковані на сторінках таких збірок, як «Гранослов» (1968), «Наперсток» (2001) та «Три строфи» (2007). Варто наголосити: всі переклади, вміщені у збірці «Княгиня Європи», виконані на високому художньому рівні. Зміст німецькомовних версій адекватно передає своєрідність, либонь, кожної думки поета, для якої характерна передусім внутрішня організація текстових структур. Це засвідчують такі зразки з Павличкового поетичного доробку, як, наприклад: «У Стефаника», «Краса», «Земля з Тарасової могили», «Мовчання», «Катівня», «Дарунок Сталіна», «Дракон», «Свобода» (зі збірки «Наперсток»); «Молитва», «Україна», «Оранта», «Мамине слово». «Стопчатів» (зі збірки «Три строфи»); «Притча про сонце», «Впали на мене чари», «Зеленим вогнем береза» (зі збірки «Гранослов»). Я переконаний: книжка «Княгиня Європи» Дмитра Павличка вже несе й принесе радість німецькомовним читачам. Без сумніву, цей успіх поділяють знавці й інтерпретатори українського слова Йона Грубер (1908–1980; одинадцять перекладів), Ірина Качанюк-Спєх (сорок перекладів), Іван Зимомря та Микола Зимомря (шістдесят перекладів). До речі, збірку упорядкував доктор філологічних наук Микола Зимомря, відомий літературознавець, критик і перекладач. Його ґрунтовна стаття «На золотих берегах слова: сутність поезії Дмитра Павличка» завершує публікацію, яку доцільно оцінювати як вибране. А передмова, що належить перу німецької дослідниці Каті Бруннер, у багатьох оцінках суголосна післямові українського вченого. Окрасою видання є обкладинка, на якій зображено малюнок визначного художника світової слави Івана Марчука — картина «Копиці» (1984). Цілком слушним видається твердження з анотації до книжки Дмитра Павличка: «Це видання містить найкращі поезії живого класика української літератури в оригіналі та перекладній німецькомовній версії».

————
Dmytro Pavlyčko. Europas Fürstin. Gedichte. Ukrainisch und Deutsch / Deutsch von Jona Gruber, Irena Katschaniuk-Spiech, Iwan Zymomrya, Mykola Zymomrya; hrsg. und mit einem Nachwort von Mykola Zymomrya. — Dresden: Thelem, 2010. — 282 S.

м. Київ