Крістіна Россетті (Christina Georgina Rossetti, 1830—1894) — англійська поетеса, сестра художника й поета Данте Ґабріеля Россетті. Їхній батько, Ґабріель Россетті, — італійський літературний критик, поет-романтик і науковець, який емігрував до Лондона в 1824 році. 29 грудня 1894 року вона померла від раку і була похована на відомому лондонському цвинтарі Гайґейт. На початку XX ст. у зв’язку p розвитком модернізму поезія Крістіни Россетті була забута і про неї знову згадали лише у 1970-х роках. Сучасна англійська критика відводить їй помітне місце серед поетів вікторіанської епохи.
Крістіна Россетті
|
Хто бачив вітер? Чи хтось бачив, як вітер гуляє? Жоден з нас – ані я, ані ти. Та коли лист тремтячий спадає, Це їх ніжно торкають вітри. Чи хтось бачив, як вітер гуляє? Жоден з нас – ані ти, ані я. Як дерева голівки схиляють, Значить вітер минає поля.
Реквієм Коли мене не стане, любий, Сумних пісень ти не співай. І не саджай троянди на моїй могилі Й тінистих кипарисів не саджай. Зеленою травою наді мною будь З дощами проливними та росою, А якщо хочеш, то мене забудь, А як захочеш, пам’ятай такою. Я не побачу вже тіней Й дощу ніколи не відчую. І як співає соловей Пісні у тузі – не почую. У снах, що в сутінках сповиті, Де ніч не змінюється й день, Я пам’ятатиму ці миті, Або ж забуду звук пісень. Переклала Юлія Якимчук
День Народження Моя душа – пташиний спів, Лунає дзвінко у лісах. Моя душа – гілки в саду: Схилились у рясних плодах. Моя душа – веселки серп, У морі тихо спочива. Моя душа найщасливіша від усіх До мене бо ж любов прийшла.
Створи їй трон в шовках блискучих, У хутро різних барв вбери Голубок викарбуй на ньому, Казкових павичів та осені дари: Сріблясті грона й золоті, Ірис пурпурний та гранати, В моїм житті сьогодні свято: Любов розквітла у душі. Переклала Марія Малкова |
Сара Тісдейл (Sara Teasdale, 1884—1933) — американська поетеса. Народилася у сім’ї, що належала до середнього класу. Вперше видала книгу поезій у 1907 р. У 1918 р. стала лауреатом Пулітцерівської премії за збірник поезій «Love Songs». У 1933 році випустила останній збірник поезій Strange Victory. Покінчила життя самогубством.
Сара Тісдейл
|
Крик Ці очі – все лише йому, І руки ці – для нього ж насолода. Але тому, що я його люблю, Я – тільки голос, не винагорода. Й на груди ці міг би він схилитись, Вуста з вустами злилися б в одне. а я – лиш крик і мушу з цим миритись Допоки смерть мене не забере. Лютневі сутінки Стояла я біля гори, Яку сніг пригорнув в обійми. Ясна зірка світила мені І дивилась крізь холод вечірній. Там не було нікого – лиш я, Лиш мій погляд торкався до неї. І дивилась на мене зоря, Доки я дивилась на неї Варіації Я – злива безшумна, що тихо спадає І вже не співає веселі пісні. Стань полем для мене зеленим, чи гаєм, О, будь для мене землею завжди! Я прагну злетіти птахом у небо, Вдихаючи свіжість осяяних хмар. Покину усе і порину до тебе, Лиш будь моїм небом і свіжістю хмар! Там ласкаві випадуть дощі… Там ласкаві випадуть дощі І пахощами сповниться земля. І ластівки кружлятимуть тоді, Іскристим співом полонять поля. Жабки в ставках співатимуть вночі, Й дерева сливи в білому вбранні. Малинівки одягнуть полум'я своє Й примхливим співом звеселять усе. Ніхто не знатиме, що була війна, Що світ людей руйнують протиріччя. Не знатимуть птахи, дерева і земля – А ми мовчатимем, мабуть, довічно. На сході сонця як прокинеться Весна, Побачить враз – ми зникли, нас нема. Переклала Юлія Якимчук |
Про перекладачів:
Юлія Якимчук — студентка Хмельницького національного університету. Народилася 22 січня 1988 р. у м. Прилуки Чернігівської області. У 2005—2010 роках навчалася у ХНУ за спеціальністю «Переклад».
Марія Малкова — студентка Хмельницького національного університету. Народилася 8 липня 1988 р. у м. Хмельницькому. У 2006 році закінчила Хмельницький колегіум. З 2006 року навчається у ХНУ за спеціальністю «Переклад».
