Тетяна Некряч. ОСЯЯНІ КОЧУРОМ

Тетяна Некряч

ОСЯЯНІ КОЧУРОМ

В середині жовтня Львів вітав Всеукраїнську наукову конференцію “Григорій Кочур в контексті української культури другої половини ХХ віку”. Тут зібралися перекладознавці усіх рангів, яких хвилюють проблеми художнього перекладу в Україні, щоб віддати данину шани славетному перекладачеві, історику і теоретику перекладу, а також обговорити нагальні питання “високого мистецтва”, якому давно вже слід повернути його належний статус, здобутий, зокрема, Григорієм Кочуром.

Під високим склепінням головного корпусу Львівського національного університету імені Івана Франка царювало піднесення, — конференції такого формату є далеко не черговим “заходом”, вони готуються довго і ретельно, отже, випадкових людей тут не було. Для кожного учасника це — серйозна перевірка правильності наукового пошуку, — і для юних дослідників, які роблять перші кроки на шляху перекладознавства, і для метрів, чиї розвідки вивчаються їхніми учнями і послідовниками. Саме в цьому вбачається висока демократичність наукових конференцій.

Усі, хто зібрався у Дзеркальному залі на пленарне засідання, відчувають лагідну усмішку Григорія Кочура: прекрасний фотопортрет Майстра серед пишних живих квітів став нібіто учасником зібрання. У залі багато студентів, і мало не у кожного в руках томик “Третього відлуння” — збірки перекладів патрона їхньої кафедри. Професор Олександр Чередниченко говорить про нові функції перекладу у сучасному світі, про необхідність підвищувати загальноосвітній і загальнокультурний рівень перекладачів, щоб гідно відповідати на виклики часу. Професор Марина Новикова з притаманним їй артистизмом і експресивністю пригадує особисті професійні контакти з Григорієм Порфировичем, підкреслюючи, як його духлвний, літературний і мовний авторитет впливає на розвиток перекладацької справи у сьогоденній Україні. Уважно слухає зал фрагменти спогадів сина Григорія Порфировича Андрія Кочура, то сповнені болем і смутком, то підкріплені жартом. Натхненно і захоплено розповідає про здобутки і перспективи розвитку Літературного музею Григорія Кочура в Ірпені Марія Кочур, його невістка.

Професор Роксолана Зорівчак та кафедра, яку вона очолює, роблять надзвичайно багато не лише для увічнення пам’яті Кочура, а й для розвитку тих ідей і практичних досягнень, що пов’язуються в українському перекладознавстві з його ім’ям. У своїй ґрунтовній доповіді професор Зорівчак виклала перед аудиторією базові параметри такого нового і перспенктивного напрямку науки про переклад, як “кочурознавство”, можливості якого ще далеко не вичерпані.

Відомий перекладач і літератор, лауреат перекладацької премії імені Максима Рильського Андрій Содомора представив на суд аудиторії надзвичайно тонкий, “мереживний” аналіз перекладів уукраїнською мовою “нічної пісні подорожнього” Й.-В. Гете. Це було зразкове філологічне дослідження усіх рівнів поетичного твору, які далеко не завжди піддаються відтворенню засобами іншої мови. Андрій Олександрович зауважив, що у справжній поезії неодмінно залишається якась частинка поетичної “душі”, яка опирається перевираженню, то ж непепекладність все-таки існує. Це викликало несподівану емоційну реакцію поета-перекладача Анатолія Ошишка, який сидів у колі студентів: він раптово підхопився і закликав молодих не зневірятися, дерзати і перекладати поезію.

А після пленарного засідання головні організатори конференції з кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура підготували для учасників приємний сюрприз під назвою “Урочиста Академія”. Зі сцени Актового залу лунали вірші самого Кочура та поетів, яких він перекладав, — Архілоха і Кавафіса, Тувіма і Байрона, Мура і Уайлда, Гете і Гайне, Шекспіра і Петрарки, Верлена і Ортена, Янки Купали і Олександра Блока. Аудиторія могла пересвідчитися, як талановито і точно відтворював Кочур звукопис таких різних поетичних індивідуальностей, якою багатою і розмаїтою була його творча палітра, як розширив від діапазон літературної української мови.

Другий день конференції було присвячено секційним засіданням. Працювало п’ять секцій, “Перекладацький доробок Григорія Кочура”, “Григорій Кочур як культуролог і перекладознавець”, “Загальнотеоретичні проблеми перекладу”, “Історія українського художнього перекладу” та “Лінгвістичні проблеми перекладу”. Усі доповіді відзначалися високим теоретичним рівнем і ґрунтовним практичним аналізом — і глибокі текстологічні дослідження шекспірового “Гамлета в українських перекладах (О. Дзера, О. Медвідь, А. Фурман), і роздуми рро специфіку перекладу як філологічного явища —В. Радчук), і ретельний аналіз стилістичних проблем перекладу драматичних творів на матеріалах власних перекладів (Т. Некряч), і серйозне вивчення доробку українських перекладачів Миколи Зерова (О. Волошин), Оксани Соловей (Л. Коломієць), Миколи Лукаша (В. Савчин), Марти Тарнавської (Ю. Стукало), і “атомістичні” лінгвостилістичні розвідки у перекладі, представлені О. Молчко, Л. Цибенко, Г. Скірою, О. Толочком, Л. Бондарчук.

Київ

{mos_sb_discuss:5}