— Я не божевільний. Я весь час розумію й усвідомлюю те, що вона лише уявна.
— Тож вона схожа на персонажа твоїх історій?
— Схожа, — я опирався потребі почати пестити її волосся і сказати, щоб вона не переймалася.
— Тож мені немає про що хвилюватися?
— Ні, мадам. Абсолютно точно, що ні. Дафна поцілувала мене у щічку й відсторонилась.
— Добре, любий. Пробач за безлад.
Читайте роман «МІСТЕР ФОКС» Гелен Оєємі в ексклюзивному перекладі Ольги Демиденко, cc. 35-184