Сумна новина надійшла кружними шляхами з окупованого Сімферополя. 15 вересня пішла з життя відома українська дослідниця в царині літературознавства та перекладознавства, доктор філологічних наук, професорка, академік АН ВШ України з 1995 р. Марія Олексіївна Новикова (більш відома читацькому загалу під літературним іменем Марини Новикової). Кілька десятиліть вона була одним з найавторитетніших членів Редколегії українського журналу іноземної літератури «Всесвіт».
Майбутня дослідниця народилася 11 травня 1944 р. в м.Барнаулі. Закінчила Кримський педінститут (пізніше – Таврійський національний університет ім. В.І.Вернадського) у 1963 р. та Київський педінститут іноземних мов (пізніше – Київський національний лінгвістичний університет) у 1966 р. У 1961–1964 рр. працювала вчителькою англійської мови у середній школі м. Сімферополя, у 1965 – 1970 рр. – викладачка кафедри англійської філології Кримського педінститу; 1970–1978 рр. (з перервою на докторантуру) – доцент тієї ж кафедри. З 1978 р. – доцент, з 1983 р. – завідувачка кафедри англійської мови. З 1986 р. і аж до часу окупації Кримського півострова – професор кафедри російської та зарубіжної літератури Таврійського національного ун-ту ім. В.І.Вернадського.
Марина Новикова – кандидат (1969) та доктор (1982) філологічних наук, професор (1985). Підготувала й читала курси: «Усна народна творчість», «Літературне краєзнавство», «Основи порівняльного літературознавства», «Вступ до літературознавства», «Основи теорії мовної комунікації», «Методи та принципи перекладознавчого аналізу» тощо.
Сфера наукових інтересів Марини Новикової включала дослідження історії українського художнього перекладу (зокрема – перших українських перекладачів початку ХІХ ст.; творчості визначних майстрів українського перекладу ХХ. Г.Кочура, М.Лукаша та В.Мисика), кроскультурні дослідження фольклорних мотивів (зокрема поєднання поганської та християнської традицій) у творчості шотландських, російських та українських поетів.
Марина Новикова була авторкою численних книжок та статей з перекладознавства, літературознавства, фольклористики. Серед них монографії «Міфи та місія» (2005), «Прекрасен наш союз» (1986); посібники «Символика в художественном тексте / Символика пространства (На материале «Вечеров на хуторе близ Диканьки» Н.В.Гоголя и их английских переводов)» (1996, у співавт.); «Комментированная хрестоматия по истории шотландской литературы (поэзия XIII–XX вв.)» (2006); «Теорія адаптації: кроскультурний та перекладознавчий аспекти» (2006, у співавт.). Підготувала понад 20 кандидатів наук.
Марина Новикова була талановитою письменницею, перекладачкою, перекладачкою, літературним критиком, членкинею Національної спілки письменників України та Міжнародної федерації перекладачів, авторкою книжок віршів та перекладів «Шотландии кровавая луна / Антология шотландской поэзии XIII–ХХ веков» (2006), «С Богом и платочек» (2000).
Перекладала російською мовою багатьох українських поетів, зокрема, Миколу Зерова та Василя Мисика і водночас писала яскраві оригінальні вірші українською мовою. Була лауреаткою премії Спілки перекладачів Болгарії та Нагороди Ярослава Мудрого АН ВШ України (2007).
Марина Новикова у скрутні 1970-ті продовжувала підтримувати людські та творчі контакти з визначними українськими перекладачами Григорієм Кочуром та Миколою Лукашем, поставленими владою поза межами офіційного літературного життя, а в часи «перебудови» активно сприяла їх «літературній реабілітації».
Починаючи з кінця 1980-х вона послідовно допомагала творенню кримськотатарських наукових та педагогічних кадрів. Навіть після російської окупації рідного Криму не зреклася українознавчої наукової тематики та членства в АН вищої школи України.
Світла пам’ять про Марину Новикову назавжди лишиться в пам’яті її численних колег та учнів, а її науковий доробок продовжуватиме служити українському літературознавству та перекладознавству.
Президія АН вищої школи України
Наукове відділення літературознавства, перекладознавства та масових комунікацій
Журнал іноземної літератури «Всесвіт»
