«Ще один безхатько», — подумав Еміль Соро, побачивши людину, що розтяглася на тротуарі. Багато безхатьків у центрі Оттави — чоловіків та жінок усіх рас та походжень. Брудні, п’яні або й під кайфом, вони мали своє паралельне суспільство — сходилися, жартували, сварилися, обіймалися, сумували.
Часто просили грошей у перехожих, та ніколи не нахабніли. Певно, мали домовленість із поліцією: робіть, мовляв, що хочете, аж поки не чіпатимете добрих громадян. А втомившись, ці люди засинали прямо на тротуарах, і ніхто їх ніколи не будив — нехай відпочивають.
Так подумав Еміль, ідучи розчавленим від жару Байвард Маркетом, із його широкими вулицями й невисокими будинками дев’ятнадцятого століття.
Читайте захопливий роман «Оттава, вулиця Купер» Євгена Лакінського
