«Крокуючи за директоркою, Марі на повній швидкості перетнула велику залу з шафками учнів коледжу Нотр Дам-де-Сет-Дульор. Вона не лишилася непоміченою. Всі учні дивилися на неї. Вона майже відчувала позаду себе цілий шлейф шепотінь. Вочевидь, це стало відомо: у школі журналістка. Зала з шафками кричущого помаранчевого кольору демонструвала всі екземпляри підліткової фауни. Ботаніки. Бунтівники. Спортсмени. Та ціла купа гарненьких дівчат — чорнявих, білявих, рудих. Усі вони мали однакову зачіску: довге пряме волосся, асиметрична гривка.
Директорка піднімалася великими сходами, що були оточені скляними стінами. Марі шукала очима поручні. Поручнів немає. Бляха. Що це в біса за школа?»
Читайте роман «Виправлення» Каті Ґаньон, із французької переклав Олексій Драгомирецький
