«Основа акторської гри – реальність вчинку». Техніка Сенфорда Мейснера

Українські актори та режисери театру і кіно по-різному сприймають акторську техніку Сенфорда Мейснера: одні вважають, що це цікаво та круто, інші починають лише знайомитися з нею. А деякі актори взагалі висловлюють справжнє захоплення, не розуміючи, як раніше вони без неї працювали / творили.

Список голлівудських акторів і режисерів, які використовували або продовжують використовувати в своїй роботі цю техніку вражає: Марк Ентоні Макдермотт, Конні Бріттон, Роберт Дюваль, Джеймс Каан, Грегорі Пек, Брайан Гераті, Ешлі Аткінсон, Сандра Баллок, Сідней Поллак, Грейс Келлі, Меріл Стріп, Леонардо ДіКапріо, Наомі Вотс, Том Круз та багато інших.

В Україні техніка Мейснера дедалі більше набуває обертів, збирає своїх шанувальників серед професіоналів театру та кіно.

Українські реалії акторської та режисерської практики такі, що не існує поняття суто театральний актор чи суто кіноактор. У нас актор – універсальне значення. Сьогодні – він грає в театрі, може навіть у кількох як запрошений актор, завтра може зніматися у фільмі чи серіалі, а післязавтра може бути ведучим на телебаченні в якійсь авторській програмі, в скетч-шоу і т. і.

Зазвичай актори вивчають багато різних технік – і як тримати увагу публіки в театральних постановках, і як правильно стояти в кадрі телекамери, і ораторському мистецтву і багато іншого.

Зараз у світі відбувається масова міграція населення, у тому числі і через професійні причини. Люди акторської професії не є винятком. В Україну приїжджають іноземні, зокрема й американські, фахівці театрального та кіномистецтва для роботи з місцевими театрами, кіностудіями, продюсерськими центрами.

Для того, щоб співпраця була продуктивною приїжджим і нашим фахівцям необхідно «розмовляти однією мовою» – розуміти суть технік та методів, які багато років популярні та використовуються на Заході.

Також досить велика кількість українських професійних працівників сцени та кіно намагаються спробувати свої сили у популярних театрах та кіностудіях США, Великобританії, Німеччини, Західної Європи. Але дуже важливо приїжджати туди вже з певним багажем – базовими знаннями та різними техніками.

Для українських акторів та режисерів техніка Сенфорда Мейснера до недавнього часу була майже незнайома.

Тому вважаю, що всім акторам України ця програма (можливо скорочена) дуже необхідна. У ній немає нічого складного і вона може стати реально хорошим доповненням в скарбничку професійного актора. Володіння цією технікою дозволяє розширити арсенал методів гри кожному актору, також зробити її більш насиченою, яскравою та природною. Ця техніка дозволяє отримувати нові інструменти в скарбничку, які допоможуть в подальшій акторській роботі.

Акторська техніка Сенфорда Мейснера

Тепер хочу трохи познайомити вас з цим майстром.

Сенфорд Мейснер (31.08.1905 – 02.02.1997) – американський актор, театральний педагог, розробник акторської «техніки Майснера», яка заснована на «реальності дії» і зануренні у партнера, на розвитку можливості до імпровізації і тотальної відкритості.

Зазвичай усі сучасні акторські техніки беруть свій початок від Костянтина Станіславського та його системи.

Але вихідці з Group Theatre – Лі Страсберг, Стелла Адлер і Станфорд Мейснер мали напружені взаємини між собою, бо кожен був упевнений, що правий саме він.

Між школами до сих пір триває страшна ворожнеча – варіанти на різні бачення досі не допускаються.

Метод Лі Страсберга був вкрай енергетично виснажливий, оскільки акторові пропонувалося використовувати свій особистий життєвий досвід. Нерідко його уроки закінчувалися істериками та криками, тому в університетах ця методика не прижилися. Але, на мій погляд, метод Лі Страсберга є найглибшим і найсерйознішим з усіх існуючих акторських технік у Голлівуді. Він дуже схожий на систему Станіславського і на те, що вивчають українські студенти на акторських та режисерських факультетах. Інша річ, що не вистачає в методі гумору, того самого, що дозволяє артисту не лише входити в роль, але й легко і невимушено виходити з неї.

Дисциплінована та віддана театру дама – Стелла Адлер (подібна до нашої Ади Роговцевої), сконцентрувала свою роботу на вивченні уяви та її ролі в акторській майстерності.

І, нарешті, Станфорд Мейснер – був молодший за всіх, зухвалий і з почуттям гумору. Він розробляв партнерські відносини. Для нього важливими були спонтанні реакції, імпульси від партнера, подразники, які народжуються від моменту до моменту в реальному часі.

Ґрунтуючись на системі Станіславського, Сенфорд включив до своєї техніки авторські вправи, які розвивають здатність до імпровізації, звільнення емоцій, відчутті себе в моменті у запропонованих обставинах. Акторська гра – це не вигадка, а природна реакція актора на те, що відбувається.

Техніка Мейснера спрямована на те, щоб отримати від акторів правди за вигаданих обставин: «Основа акторської гри – реальність вчинку».

У роботі над роллю Мейснер вважав значно важливішою уяву, ніж емоційну пам’ять. Якщо в кадрі людина повинна з’явитися лютою, але в сценарії не прописано, що саме привело її в такий стан, актор має додумати, що трапилося з його героєм.

В основі техніки Майснера лежать вправи, які спонукають актора достовірно виражати спонтанні реакції та справжні емоції.

У техніці Мейснера більше уваги приділяється іншому актору, а не внутрішнім почуттям, які пов’язані з персонажем. Це взаємозалежна серія тренувальних вправ, які доповнюють одна одну. Ця техніка використовується для розвитку навичок імпровізації, а також для «інтерпретації сценарію і створення конкретних фізичних характеристик кожного персонажа, якого грав актор».

Приклад техніки, винайденої Майснером для тренування реакції акторів, називається «Вправа на повторення»:

У цій вправі два актора розміщуються один навпроти іншого і відповідають один одному фразою, що повторюється. Фраза стосується поведінки кожного і відображає те, що відбувається між ними в даний момент, наприклад: «У цей момент ти виглядаєш незадоволеним мною». Ця фраза повторюється, змінюється за значенням, тональністю та інтенсивністю, щоб відповідати поведінці, яку кожен актор виробляє по відношенню до іншого. Завдяки цьому прийому актор перестає думати про те, що говорити й робити, і реагувати більш вільно та спонтанно як фізично, так і вокально. Вправа також виключає читання рядків, так як говорить актор, узгоджується з його поведінкою та реакцією. Ця відома вправа на нескінченні повтори однієї і тієї самої сцени, по суті, бере актора змором, викликаючи спонтанний відгук.

«Щоб бути цікавим актором та людиною – потрібно бути справжнім, а для того, щоб бути справжнім, ви повинні прийняти те, ким ви є насправді, – і таке інше. Ви хоч уявляєте, як розкутує не турбуватися про те, що про вас думають люди? Ось для чого ми тут» Сенфорд Мейснер.

Зазвичай, у сценаріях не прописується чому герой перебуває у тому чи іншому стані. Тому, якщо акторові потрібно бути в кадрі злим, він має сам додумати, що саме трапилося з його героєм. Якщо той роздратований у сцені – вигадайте причину: перед входом вашому герою наступили на ногу, або він втратив по дорозі ключі, або сусід почав свердлити стіну о шостій ранку. Саме на уяві, яка опрацьовує такі деталі, будується підготовка до участі. За технікою Мейснера актор довіряє своєму імпульсу і діє в моменті.

Вправа, яка розвиває увагу та налаштовує на роботу:

Потрібно лягти на спину, заплющити очі і спокійно зробити п’ять видихів через рот. Допомагає розслабити тіло. Потім треба поставити собі внутрішнє запитання: «Що я відчуваю?» І прислухатися до того, як реагує тіло, як змінюються фізичні та емоційні відчуття. Запитання це можна ставити знову і знову, поки не відчуєте, що знайшли відповідь. Потім запитайте: «Що я хочу?» Дайте відповідь собі вголос перше, що спало на думку. Побудьте в цьому стані 3-4 хвилини, зробіть глибокий вдих і видих, а потім вигукніть все, що хочете, звуком “о” або “а”, одночасно інтенсивно, але без фанатизму. Знімає зажими та позбавляє напруги.

Мейснер вважав, що є велика різниця між актором, який живе в ролі та актором, який намагається грати. Різниця полягає у достовірності дій. Ця вправа допомагає повірити в події і грати переконливо.

Техніка Мейснера складається із трьох основних компонентів, які працюють разом – емоційна підготовка, повторення та імпровізація. Кожна вправа спрямована на опрацювання. Найскладніше для театрального актора Мейснер бачив у вмінні слухати, тому вправи залучають увагу, спонтанний відгук.

Як познайомитися з основами техніки Мейснера?

В Україні є не багато коучів, які викладають техніку Мейснера, яка лежить в основі навчальних програм з акторської майстерності у багатьох університетах світу. З деякими можна познайомитися за почиланнями:

https://cutt.ly/LR7cgxq

https://cutt.ly/1R7cdmy

Зазвичай – це іноземні актори та викладачі, які приїжджають до України на запрошення для проведення майстер-класів, короткострокових курсів для українських акторів і студентів.

Плюси, які ви отримаєте, познайомившись з технікою Мейснера

* імпровізувати та щиро виражати емоції;

* природно взаємодіяти з партнером у моменті;

* “відключати голову” і діяти “тут і зараз”;

* позбавлятися зайвої напруги м’язів обличчя та тіла;

* входити в ресурсний стан за будь-яких обставин;

* упевнено почувати себе перед камерою;

* ефективно діяти у стресових ситуаціях;

* грамотно керувати своєю увагою та увагою аудиторії;

* бути спонтанним, легко входити в роль і виходити з неї;

* використовувати принципи техніки під час роботи на камеру;

* знаходити нові виразні засоби та художні рішення ролі;

* швидко та продуктивно готуватися до публічного виступу;

* діяти в кадрі так, як це роблять актори світового рівня.

І ще є деякі причини, чому варто вивчати техніку Мейснера:

1. вона геніальна та проста;

2. вона дуже популярна нині у США. Багато голлівудських акторів і режисерів використовували цю техніку у своїй успішній кар’єрі і продовжують нею користуватися.

Техніка Майснера користується попитом серед голлівудських акторів і вважається найефективнішою. Володіння нею – це гарантія достовірного та природного існування у кадрі. Саме вона дозволяє усвідомити свої сильні сторони, природу емоцій, по-справжньому проживати кожен момент,перестати затискати голосові зв’язки, пізнати силу свого енергетичного потенціалу, позбутися  зайвого напруження м’язів обличчя, підвищити впевненість у собі, легко входити в роль і виходити з неї, бути спонтанним та харизматичним.

Володимир Зубков

Дмитро Дроздовський - головний редактор журналу «Всесвіт», науковий співробітник відділу західних і слов'янських літератур Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, заслужений працівник культури України. У журналі «Всесвіт» з 2006 року.

Залишити відповідь