11-12-2016-260

Новий №11-12, 2016

«Земля на дні справді холоднюча. Вони залишили мене у могилі самого і стали по краях – від чого яма здалася вдвічі глибшою. Із першим кидком землі мене дивує її пухкість. Відкидаю порції ґрунту, уникаючи зустрічі з поглядами спостерігачів, які наче обрамлюють сонце. Паморочиться в голові. Але намагаюсь опанувати себе і зосередитись на роботі. Мстислав щось каже, решта дуже уважно слухає, але до мене ті слова не долітають»…

Оґнен Спахіч, «Хансенові діти», переклад Дмитра Чистяка, с. 17

Зміст Передплата