3-4-2018-260

Новий №3-4, 2018

«І в той самий час, приборкуючи себе таким чином, Арсен Саманчін ніби виправдовувався перед Вічною нареченою і втішав себе. Він говорив мов би не сам, а як власний двійник, звертаючись до неї подумки, шепотів, так ніби вона чула його, перебуваючи десь за дверима, тільки-но вийшовши з заїждженого до дикого скрипу і хрипу ліфта його хрущовської семиповерхівки. Він шепотів їй нечутно, майже вибачаючись: почекай, мовляв, потерпи трішки. Бог дасть, зможе чого-небудь домогтися. І тоді я вас зведу, тебе, Айдану і музику велику, класикою насичену!»

«Коли падають гори…», з рос. переклав М. Васьків. Читайте твори класика киргизької літератури Ч. Айтматова, представлені у спеціальному розділі випуску.

Зміст Передплата