Барбарство й дикунство

На Ольшанському цвинтарі в Празі знесено могилу славетного українського поета Олександра Олеся. Київський літературознавець Дмитро Дроздовський заявив, що скоєне – се, мовляв, «барбарство й дикунство». Якщо українське, я згоден. Якщо чеське – ні. Таке, як у Чехії, стається по всіх усюдах. Є на те відповідний закон. Чехи його мають. А в Києві за нього чували? А київським послам позакладало?

Розрита могила Олександра Олеся

Поза чверть століття тому, першого ж свого празького дня, пішов я на Ольшани. Шукав за похованням Юрка Дараґана. Марно. Мені пояснили, що давним-давно нема такої могили, бо ніхто за неї не платив. Пояснили не в інстанціях. У цвинтарній сторожці.

Ну, та київські посли, вони по сторожках не заглядають. Їм аби захід відбути, вклонившися могилі того ж Олеся, та – хамелю-хамелю – впасти на сидіння лімузини. Уклонявся, між иншим, й Кучма. А чом ні? Поклони ж нічого не коштують. А Олесева могила коштувала. Щодесять год – двадцять тисяч крон. Платив же ті крони Володимир Михайлишин. А як помер, дістав право бути похованим на тому місці, за яке платив. Закон!

Усе законно, панове. А ви бучу на цілий світ збили. Порошенко за крайніми, натякаючи на чехів, шукає. Головний «культуриста» Нищук верзе бозна-що. Почитайте, почитайте: «Цей прикрий випадок спровокував думки пришвидшеного рішення…». Ви бодай щось зрозуміли? Я – ні хріна.

Впливовий, як кажуть, парламентар Вова Рабинович, нахабно вихваляючись своїм мавп’ячим інтелектом, запевняє, що Олександр Олесь помер сими днями (не в 1944-му!) Не заздрю прахові поета, що спочине тепер в землі, по якій ходить такі «культурні» міністри й такі «впливові» парламентарі.

Прага

Микола Шатилов - постійний автор журналу «Всесвіт», поет, перекладач, публіцист, мовознавець, журналіст. Багато років мешкає у Празі (Чеська Республіка). Чимало років працював кореспондентом «Німецької хвилі».

Напишіть відгук