Редакція журналу «Всесвіт» вітає свого постійного автора Бориса Фінкельштейна з днем народження.
За останні три роки оповідання Б. Фінкельштейна стали справжнім подарунком для читачів журналу. Ми отримуємо листи від передплатників, у яких читаємо слова вдячності за публікацію прозових творів, що спонукають до рефлексій про минуле й теперішнє в Україні й світі.
Борис Фінкельштейн на самому початку пандемії задумав написати нову книжку про коронавірусну «чуму» ХХІ століття, взявши за основу ідейний принцип композиції в «Декамероні» Дж. Боккаччо.
Б. Фінкельштейн завершив книжку, а 10-е оповідання з неї стало гімном гуманізму й підтримки тим, хто опинився заручником пандемії. Оповідання було перекладено іспанською, англійською, португальською, турецькою, німецькою та іншими мовами світу, про що ми повідомляли наших читачів.
Зичимо авторові невтомної праці в літературі, реалізації письменницьких мрій, невичерпного здоров’я й здійснення усіх задумав із дослідження минулого (власної генеалогії й історії цивілізацій), аналітичного осмислення сьогодення (з усіма можливими викликами) й мудрого передбачення майбутнього (яким би фантастичним сьогодні воно не видавалось).
Натхнення й радості на кожний день!
Редакція.
Про письменника, багаторічного автора журналу “Всесвіт”:
Борис Григорович Фінкельштейн народився в єврейській родині математиків 20 серпня 1946 року в м. Одеса.
Є безпосереднім нащадком євреїв-сефардів, вигнаних з Іспанії згідно з Альгамбрським указом католицьких королів Фердинанда та Ізабелли в 1492 році.
Батько – Григорій Маркович Фінкельштейн, кандидат фізико-математичних наук, доцент, усю війну був на фронті, де пройшов шлях від рядового до старшого лейтенанта. Мав нагороди.
Мати – Іда Пінхусівна Фінкельштейн – учителька математики, війну провела в евакуації у м. Томську.
Після війни батьки повернулися до рідного міста Одеси.
До 1952 року родина мешкала в Одесі, потім батько був переведений по роботі до м. Астрахань на посаду зав. кафедри математики в Педагогічному інституті. Мама переїхала туди й почала працювати в школі вчителем математики.
У 1953 р. Борис пішов до школи, і в 1963 закінчив середню школу. У цьому ж році родина переїхала до м. Сімферополя, де батько продовжив роботу зав. кафедри математики в Сімферопольській філії Севастопольського приладобудівного інституту, мама почала працювати вчителем математики в школі, а Борис вступив до Одеського електротехнічного інституту зв’язку, який закінчив у 1968 році.
Після закінчення інституту він служив в армії два роки, здобув звання сперше лейтенанта, потім ст. лейтенанта. Звільнився з армії у 1970 році, відпрацював один рік старшим змінним інженером на Міжміській телефонній станції м. Сімферополя.
У 1971 р. перейшов на роботу в інститут “Спегазпроект”, який згодом був перетворений на “Всесоюзний науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут нафтогазопромислових споруд на континентальному шельфі ВНІПІшельф”, де пройшов шлях від ст. інженера до заступника директора з наукової роботи та економіки.
1981 року вступив до заочної аспірантури МДУ ім. Ломоносова, яку закінчив у 1985 році.
У січні 1986 року там само захистив кандидатську дисертацію за темою: “Удосконалення управління щодо освоєння морських нафтогазових родовищ в акваторіях Чорного, Азовського та Балтійського морів”.
Неодноразово призначався Головним інженером проектів із великих нафтогазових об’єктів. Зокрема, був ГІП-ом щодо “ТЕО освоєння найбільшого Штокманівського нафтогазового родовища в акваторії Баренцевого моря” в 1989-1990 рр.
У 1992 році звільнився з інституту й почав працювати в новостворених компаніях на фінансовому ринку.
У 1994 році створив та очолив Кримське регіональне управління комерційного банку “Приватбанк”, яким керував як директор до 2014 року. Банк став найбільшою в Криму банківською установою та згодом обслуговував близько 50 відсотків регіонального фінансово-банківського ринку.
У 2012 році був обраний Головою кримського відділення Національної Спілки письменників України.
У 2014 році, у зв’язку з ліквідацією банківської системи України на території Криму, звільнився з Приватбанку та зосередився на письменницькій діяльності.
Має понад 300 опублікованих наукових праць у галузі освоєння морських нафтогазових ресурсів, економіки, фінансів та банківської діяльності.
Є дійсним членом Української технологічної Академії та Ізраїльської Академії з розвитку науки. Йому надано звання “Заслужений економіст Автономної республіки Крим”.
Є членом Національної спілки письменників України та Міжнародної спілки письменників (Велика Британія), видав 29 художніх книжок та понад 200 публікацій у літературних журналах.
Його літературні твори видані 15 мовами в 17 країнах, включаючи Україну, Велику Британію, Францію, Швейцарію, Іспанію, Китай, Чилі, Ізраїль, Туреччину, Іран, Азербайджан та ін.
Має державні нагороди, а також нагороди громадських організацій.
Є лауреатом та дипломантом низки літературних премій, у тому числі: “Благовіст”, ім. Володимира Даля, Державної премії Автономної Республіки Крим у галузі літератури та мистецтва, Державної премії України ім. Шолом-Алейхема. Здійснює надалі наукову та письменницьку діяльність.
Протягом життя мав численні спортивні захоплення, зокрема плавання, академічна гребля, стрільба, бокс, східні єдиноборства, альпінізм, гірські лижі. Наразі залишив лише гірські лижі. У 2026 році був 53-й сезон. Захоплювався колекціонуванням старовинних книг та історичної холодної зброї
Одружений, має доньку та двох дорослих онуків. Зріст 178 см, вага 75 кг.
З огляду на історію роду, з 2014 року здебільшого мешкає в Барселоні за 100 км від м.Жирона, де колись мешкали його пращури.
Володіє українською, російською, англійською та іспанською мовами.
Наразі працює над новою книжкою.
