Pavlyuk, Ihor. Cultivating Diamonds: Novel and Poems. USA: Buster Bodhi Press, LLC, 2026. – 154 p. ISBN 979-899915-045-5.
Цьогоріч у липні на Флориді, в Українському культурному центрі “House of N.B”., відбувся міжнародний поетичний вечір українського письменника Ігоря Павлюка. Цей захід став міжконтинентальним культурним наративом, об’єднавши офлайн-аудиторію у Сполучених Штатах із глядачами з різних країн світу завдяки онлайн-трансляції через Zoom.
Культурна дипломатія — нині особливо важливий інструмент, що допомагає країнам поширювати свої цінності, традиції та ідентичність на міжнародній арені. Вона сприяє взаєморозумінню між культурами, що важливо в умовах глобальних викликів. Творчий вечір Ігоря Павлюка на Флориді ілюструє, як українська поезія може стати платформою для культурного діалогу, що об’єднує різні континенти. Вечір провела заслужена артистка України Людмила Колосович, яка не лише модерувала зустріч, а й виконувала поезії українською мовою. Англомовне звучання творів забезпечила Наталія Каспшишак. Особливими гостями стали Президент Національної федерації державних поетичних суспільств США (NFSPS) Джо Кавано, який видав у США книгу І. Павлюка “Written UNDER FIRE: A Ukrainian Poet’s Diary”, та британський перекладач Матвій Смірнов, завдяки якому поезія українського автора звучала англійською мовою.
Культурна дипломатія, зокрема через літературу, є важливим інструментом для формування іміджу України на міжнародній арені. Творчий вечір Ігоря Павлюка став прикладом того, як українська поезія може об’єднувати континенти, створюючи нові можливості для діалогу та співпраці між культурами. Поява в 2026 р. роману І. Павлюка “Вирощування алмазів” (Buster Bodhi Press, переклав англійською мовою Матвій Смірнов, авт. передмови Д. Дроздовський, н.с. Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України) в Сполучених Штатах стала важливою подією, адже роман — це завжди певний світоглядний зріз, система етичних і естетичних орієнтирів письменника. “Вирощування алмазів” — філософський роман, який є своєрідною моделлю проектування майбутнього. Це спроба філософського прозирання через інтелектуальну духовну шпарину, відкриваючи можливості для розуміння того, яким може бути світ у нашому завтрашньому дні.
Героями роману “Вирощування алмазів” І. Павлюка є символічні метафізичні персонажі, Час і Простір, з якими асоціюються такі концепти, як Дух, Інтуїція, Лоа. Письменник романтизуючи їх, показує, що це буттєві константи, які є чинниками “алмазного порядку”. Устами Простору автор наголошує на тому, що навіть найвищі сутності не здатні фіксувати всіх зв’язків між клітинами і нейронами мозку, які мають місце в людині. “Вирощування алмазів” — це не лише філософський роман, а й своєрідна епічна сага з наративом сконструйованого майбутнього, в ландшафті якого грають такі персонажі, як Випадок і Доля.
Це засвідчує символістську стратегію письменника й реалізує його пошуки в метафізичній площині. У людському вимірі маємо спробу розшифрувати секрети вибраності таких, як Сократ і Сковорода… Що визначає цю обраність? Можливо, іронія, як пише І. Павлюк — “це щось середнє між слізьми і сміхом, песимізмом і оптимізмом, наукою і релігією”. Зрештою, “Вирощування алмазів” — це роман, у якому відбувається своєрідний діалог між наукою і релігією. Тут наявні персонажі на кшталт “24-X-315” у традиція антиутопії або дистопії. Устами такого персонажа мовиться: “Люди — рак на тілі Землі. Вони знищать разом з усім живим, тваринним і рослинним світом… Гітлер — найбожественніша істота, бо вона знищувала найбільшу кількість людей. Це сатанинська істота, або творцеві потрібна не кількість, а якість. Якісна кількість, врешті-решт, без людей Лоа загине”.
Лоа в романі — символічний Бог, у якому поєднується щось від буддистської містичної релігії й щось від християнського Саваофа. І. Павлюк створює трансрелігійний наратив, у якому поєднано різні досвіди, традиції та погляди на явища, детерміновані історичним контекстом, часто маркованим релігійними чинниками.
“Вирощування алмазів” — це роман про те, як міг би бути влаштований цей світ, якщо припустити, що в ньому є та надсила, яку людина помислити навіть не може, тобто існує щось, що не піддається схопленню в слові, те, що існує поза вербальною парадигмою. Тема облаштування буття, розуміння його глибинних структур і сутностей, звичайно, є філософським питанням. Проте в Ігоря Павлюка вона співвідноситься через іронічний модус самою природою людського, що робить роман надзвичайно актуальним сьогодні, зокрема в період втрати орієнтирів, коли здається, що традиційні етичні параметри знищено, а цивілізація відійшла від одвічних принципів розуміння добра і зла.
А зрештою, чи є добро і зло в тому вимірі, в якому живе, скажімо, Лоа — цей конструктор Всесвіту? Діалог Часу та Простору в романі нагадує християнську діатрибу, коли час пояснює простору, що таке алмазна шкала — “своєрідний парадокс, іскра енергії, шліфування особистості”.
Ці символістські сутності, архетипи Ока чи Дороги в юнгіанському розумінні постають провісниками іронічного трактування тих параметрів метафізичного буття, в яке можна вірити або від яких можна відмахнутися, як від чогось химерного. У романі поєднано іронію з постіронією, гумор із реальними зображеннями подій і ситуацій.
Ще один важливий концепт, що перебуває в різних інтелектуальних осягненнях цього роману, — концепт таланту. Чи талант — це дар людини, чи він має якусь метафізичну визначеність і постає результатом здатності людини наближатися до тих духовних вимірів, які неможливо пояснити вербально? “Невидимі нитки буття” — ось важливий чинник архітектоніки твору, його хронотопу, у якому існує вимір реально подієвий і вимір метафізичного інтелектуального, в якому спілкуються вищі сутності і в якому існують онтологічні персонажі, які нагадують чорний вігвам у “Твін Пікс” Девіда Лінча.
У цьому романі І. Павлюка введено майже статистичні соціологічні дані про те, як часто на планеті Земля з’являються генії, про те, що таке “в’язні” або “коханці Долі”… Кого спіткало випадок, який зрештою замінив долю? Доля і випадок — поняття, які були настільки близькими Стефану Малларме, блискучому французькому символістові, сьогодні знаходять нове прочитання в метамодерному романі І. Павлюка.
Не менш важливим є концепт енергії любові, яка водночас є провісником творчості. А творчість — це свобода і здатність поривати в ті імперії метафізики, куди слово як вербум не може увійти. У тій художній візії, яку пропонує Ігор Павлюк у романі “Вирощування алмазів”, Данте, Шекспір, Моцарт, Байрон, Шевченко та ін.— це воєрідні “продукти” в “лабораторії” Землі, в якій можливо виростити чисті алмази.
У стерильних умовах вирощуються лише штучні алмази. Далі, після цих дискусій, Час і Простір можуть поплескати один одного по плечі й піти готувати дані для Страшного Суду, який є важливим компонентом у християнській теодицеї та міфології.
І. Павлюк поєднав через трансрелігійну модель роману “Вирощування алмазів” християнство й буддизм, що загалом відповідає ігровій парадигмі твору, тій моделі гри, яка визначає хронотоп роману, але водночас в годамирівському розумінні є грою як онтології буття. У цій антології буття Воїн і Мудрець, Час і Простір — змінні, своєрідні трафарети, ходульні персонажі, подібно до персонажів у п’єсах Віткевича. Вони змінні на великій часовій осі, що не має початку і кінця. Історія людства час від часу з’являється на екрані, перемотують, звертають увагу на окремі фрагменти, показують, яких падінь досягало людство. Зрештою, топіка Страшного Суду для давно померлих душ постає закономірною органічною частиною архітектоніки цього роману.
Люди йдуть шляхом такого поступу, що, як говорить час, прагнуть створити комп’ютер рівня Лоа, тобто рівня того Лоа, коли зможуть самі наділяти тіла душами. Письменник розмірковує над роллю генів: чи здатні гени підтримувати динамічну рівновагу цілісної системи? “Це критично тонке балансування на межі”, як пише оповідач, чи все-таки існує щось, що визначає і природу генів?
Філософські питання про те, чи закони природи первинні, чи моральні, залишаються одними з ключових у романі. Ці філософські питання знаходять своє розв’язання в іронічних життєвих ситуаціях.
Зрештою, питання про те, ким є Бог і чи існує анти-Бог, є ще одним важливим компонентом роману. Бо в ньому Лоа — це своєрідний Саваоф. Але чи є також і Анти-Лоа? Все це засвідчує актуальність роману “Вирощування алмазів”, який сьогодні можна придбати на Amazon, представлено в чудовому англійському перекладі, і який став важливою подією в річищі української культурної дипломатії.
Переклад роману “Вирощування алмазів” Ігоря Павлюка, який реалізував Матвій Смірнов, став важливим чинником трансферу епістомологічних сенсів і естетично-інтелектуального потенціалу сучасного українського роману, який має позачасову актуальність і в якому оприявлено ансамбль проблем і мотивів, які можуть бути цікаві далеко не лише українському читачеві.
Ігор Павлюк обирає для себе транснаціональну й трансрелігійну парадигму, у якій створює в ігровий спосіб моделювання, подібно до комп’ютерної гри, хронотопу, в якому зведено різні архетипні образи в сучасних модифікаціях. І в цьому можливо проглядає той інноваційний потенціал роману “Вирощування алмазів”, на який звернуло увагу американське видавництво. Сьогодні в блискучому англійському перекладі М. Смірнова він може бути придбаний в кілька кліків, при тому що кошти від кожного роману йдуть на підтримку дітей в українських сиротинцях.
І. Павлюк поєднує в романі різні виміри екзистенції людства, вдаючись до реалістичних моделей і антиутопічних, створюючи метафізичний надпростір, з якого вищі сутності споглядають за перебігом подій на землі. Не все вкладається в прокрустове ложе можливих сценаріїв і алгоритмів, навіть для тих вищих сутностей, які конструює Ігор Павлюк у своєму романі.
“Вирощування алмазів” — художній наратив з архетипною природою, наратив якої виростає з юндіанських архетипних образів, що відображають різні модуси людської індивідуації. Саме трансгресування індивідуації є визначальним у парадигмі метамодерного часу, в якому ми сьогодні живемо. Можливо, саме тому роман “Вирощування алмазів” став твором, який захопив британського перекладача, а зрештою і американського видавця.
17 липня в Fort Myers на Флориді відбулася презентація твору, який виконує функцію культурної дипломатії. Цей роман став інструментом реалізації політики саморепрезентації України в світі в умовах колоніальної деконструкції старих наративів, в умовах деколонізації української історії, мови та ідентичності. Роман “Вирощування алмазів” узагальнює філософське бачення письменника, його розуміння людської цивілізації та поступу людства впродовж століть. Проте деякі кризові моменти на цій великій історичній мальгамі потребують особливої акцентуації, оскільки вони показують, яких катастрофічних відхилень може набувати поступ цивілізації, якщо відходити від етичних і моральних орієнтирів.
Можливо, саме така настанова на етичний набат, властива багатьом письменникам XX століття, як-от Вільям Голдінг, Джон Фаулз, Джон Стейнбек, Ернест Гемінгвей, Вільям Фолкнер та ін., викликала значний інтерес американської громадськості до перекладу роману. Кошти з продажу книги йдуть на підтримку дитячих будинків в Україні, зокрема у Волинській області.
Придбання цього роману для американців — це не лише спроба зрозуміти, що таке сучасна українська література, а й своєрідна індульгенція в світі війни з рашистським злом. Це спроба створення благості, тобто вияв благодійності, за яким стоїть реальна допомога дітям в українському сиротинці.
І. Павлюк реалізував цей проект як апріорі благочинний, підкреслюючи важливість парадигми українських студій як глобальних студій. Це не лише про літературу, а й про культурну ідентичність, яка формується в умовах сучасних викликів.
Таким чином, публікація філософського роману “Вирощування алмазів” І. Павлюка та його презентація в рамках ініціативи “Флорида Open Ukraine” стали важливими кроками в реалізації культурної дипломатії України. Цей роман не лише представляє сучасну українську літературу, а й слугує інструментом для поширення правди про українську культуру, ідентичність та цінності в умовах глобальних викликів. Цей проект демонструє, як мистецтво може стати потужним засобом для змін, об’єднуючи людей навколо спільних цінностей та ідеалів, і підкреслює роль України на міжнародній арені в умовах сучасної історії.
Презентація творчості І. Павлюка у США стала важливим кроком у реалізації культурної дипломатії України. Переглянути відеофрагмент творчого вечора можна за посиланням: Творчий вечір Ігоря Павлюка.
Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ,
кандидат філологічних наук,
науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України
